|
Надворі ХХІ століття. Багато чого змінилося, а ще більше, з'явилося новизни: транспорт, зв'язок, мобільні та комп'ютерні технології, інтернет… Все це робить нас повноцінними володарями нового покоління, які щодня здійснюють вражаючі відкриття!
Змінились також і ми – молоді письменники та поети новітнього літературного світу, сучасні автори, - наші погляди стали більш обширними, а виступи різкішими. Кожен автор сучасності намагається виствітлити у власних творах якомога більше проблем, турбуючі його, а ткож втілює емоції, які переживає, у свої роботи, насичує їх життям! Часто можна побачити бурю почуттів вкладених у твір.
Сьогодення наповнено молодими талантами, - це дійсно так, варто тільки роззернутись довкола себе! Молоді експресивні максималісти так прагнуть змінити дещо у ствіті на краще, наповнити його чиимось більш значущим, ніж зараз він є. На жаль, на їх намагання ніхто не зважає, не прислухається до тих душероздираючих закликів, що дуже сумно.
Є ще одна досить вагома прикрість: письменники й поети, які починають свою творчу діяльність не мають ні належного простору для розвитку, ні підтримки, оточуючого суспільства. Не рідко їх зустрічають обурення, непорозуміння, та цілковита байдужість, фактор, який досить негативно впливає на розквіт таланту у автора. За життя будь-яка людина, рано чи пізно натикається на стіну непорозуміння, її дуже, буває, важко зруйнувати. Частіше всього її легше обійти, та вирушити далі своєю дорогою. Можливо, це іноді суперечить нашим правилам, та ніколи не варто на чомусь зациклюватися, а просто йти вперед!
Тому я усім письменникам і поетам, що тільки-но взялися за перо (у нашому випадку, за клавіатуру), ніколи не здаватися, не зважати ні на кого, творити, творити й ще раз творити! Втілювати у власні твори якнайбільше своїх істинних думок, емоцій, переживань, сил, вдчайдушності, розвиватися і просто триматися разом! Якшо нас більше ніхто не підтримує – то підтримуймо одні одних, бо разом – ми рушійна сила, вона, не просто може, а повинна зламати старе, отруйне, й те, що суперечить нашим переконанням та збудувати дещо нове, чим ми будемо жити у майбутньому.
Адже ми, молоді письменники й поети, автори сучасності, - і є те саме майбутнє - воно в наших руках, тож ніхто не має більшого права змінювати сьогодення, яке оточує нас, крім нас самих!
|
«Спочатку було слово...». Так, дійсно було, але час минав, слова навчилися записувати (дали їм певні позначення за допомогою букв), а сам процес назвали письмом, чи письменством.